« Я тибе хачу...»
Фразеологізм азіата
І хто ті азіати? – я питаю.
Оті, що нині у сирій землі
удобрюють поля чужого краю?
І риторичну відповідь чекаю, –
це барани на м’ясо у Кремлі?
Це найманці-опричники у хунті
великого єдиного царя –
запеклі, ненажерні, «довбануті»
заради інтересів Ліліпуті,
якому все уже – до ліхтаря.
Орда злочинців хоче Україну
у жертву мракобісу-палачу.
У Чуркістані хочуть половину:
сакраментально, – «я тибэ хачу…»
Московії усе не вистачає
«своєї» Ялти і чужих портів,
горілки, хліба й сала, баранів,
і золота, і срібла... І до чаю
із хати, саклі, юрти, пекла, раю –
з чужих комір усе собі у хлів.
Як мачуха – така собі добренька
усе печеться хрипло за рідню,
гладенько стелить дітям западню –
все обіцяє цяцянки дурненьким,
а далі бійню, а тоді – війну.
І верх бере бараняча натура
уже невиліковного совка.
Чурбаняча кремлівська кон’юнктура
ґвалтує і раба, і кріпака.
І ось каптан від Чуркіна чурба́ну –
гуманітарний, нібито, конвой:
і аж два О, і свіжа сіль на рани,
і подарунок підданим тирана –
аж два на сто дубовий аналой.
І ось уже й війна гуманітарна,
яку веде велике ВеВе Пу
«за Україну». Гляньте на екрани.
Напевне – це Велика Вітчизняна,
а щодо Пу, воно і в Раші Пу.
Але Росія наче і не чула.
Зловіща тінь окутує минуле...
Сокирою замахується кат,
аби вона полегшено зітхнула,
що голову у меншого зітнула,
аби упився кров’ю старший брат.
якщо б ви були північним вітром, то можливо вам було це під силу - роздмухати..., але там є кому це робити
а з приводу пейзажної, можливо час не підходящий... інші задачі
I.Teрен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль, до Борею мені далеко, тут аби терену не викорчували. І без проталини у холодній, чи колючій душі не вижити.
Просто "тащусь"!!! І плАчу – від реалій, і сміюсь від дивовижно вдалих образів, їдючої сатири. Браво! 
Ради цього не варто закопувати даровані Богом таланти, навіть якщо вони деренчливі під рубель і качалку.
