Рими бредуть підвіконням впертими віслюками...
Рими,як мухи сонні,сірі - неначе миші...
Я шепоЧУ:"шикуйтесь!"...Жестикулюю руками...
Я їм каЖУ:"Вже - ОСІНЬ!Тобто СЕЗОН- для- ВІршів!..."
Тільки уперті Рими падають з підвіконня,
ну а слідом за ними - Книжка,Вазон і Кава...
і догори ногами в тріснутому вазоні
мокрі белькочуть Рими:"Знаєш, а тут цікаво...
...дуже корисне місце - віником не дістати :):):)
Кажеш - сезон для ВІршів? Кажеш - Велика Цаца?
Може,покинеш Віник і просто- вкладешся спати?
Знаєш,вірШІВ про ОСІНЬ- рівно мільярд сто двадцять...
...Я витираю каву,я черепки змітаю...
Рими ж- лежать в куточку,дивляться меланхолійно,
як за вікном повільно жовті листки кружляють...
Солодко позіхають:" Плюнь... і прийми снодійне!"
ой... я не можу...ой...такого вірша про осінь я ще не читала.. просто супер!!!
уляна задарма відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...та от буває такий стан - товчеться щось таке в голові - починаєш писати,глип - а то якась дурниця... Сердишся,перестаєш писати,починаєш чимсь іншим займатись - а ВОНО ото крутиться в голові і крутиться...
От докрутилося...