Заняті походами слідів, сніги
приспів доходить своїх снів
туманом обгортається дороги гнів
закрите сонце мовчить у пітьмі
Страшно стає душі у тиші
за давно гріє старий твір
ковзання по лінії пізнання
давно не був ти вже за всіх
Погрішність, по кутам кути
ті лабіринти, чомусь другі
прикований до слова днів
ти хочеш, а не можеш більш
Причуда має свій повний тил
тривога дбає про других і тих
хто не зізнався і в чом темнів
Не договір, вирок виносиш ти
