Вона - така проста і одинока,
Засліплена любов'ю до життя.
Вона - така мілка й така глибока,
Вернулась звідти, звідки вороття нема.
За маскою веселих жартів
Ніхто не помічає сум в її очах
І мільйонів слів невартих,
Вартий лиш той, хто у її думках.
До світла не привикли її очі,
У долі вона не просить нагород.
В її душі живуть вітри і ночі
І кожен день картається народ.
Є стільки тих питань у нього:
У чому ж суть її страшна?
Чи є в ній щось таке від Бога,
Чи від лукавого її душа?
