Старечі ми уже до крові
Старечі ми уже до злості
Та тільки зайде про це розмова
Гнівно затрясуться мої кості.
Ми не пропали в тих віках
Не згинули в козацьких битвах
А жаль, бо в самих кращих снах
Лежу я й по мені іде молитва.
Я хочу битися, вогні
Старечі палять моє тіло
Не дозволяють ті мені
Кажуть що достатньо воно уже потіло.
Роки, валять мене роки
Та для Бога й бійки я довічний
Бо я, бо ми всі – козаки
І плоть мою усе це тішить.
І сталь нагріта у руках
Мені все ж буде помагати
І не згубить мене страх
Лиш свинцю шматок змусить упасти.