Старечі ми уже до крові

Старечі  ми  уже  до  крові
Старечі  ми  уже  до  злості
Та  тільки  зайде  про  це  розмова
Гнівно  затрясуться  мої  кості.
Ми  не  пропали  в  тих  віках
Не  згинули  в  козацьких  битвах
А  жаль,  бо  в  самих  кращих  снах
Лежу  я  й  по  мені  іде  молитва.
Я  хочу  битися,  вогні
Старечі  палять  моє  тіло
Не  дозволяють  ті  мені
Кажуть  що  достатньо  воно  уже  потіло.
Роки,  валять  мене  роки
Та  для  Бога  й  бійки  я  довічний
Бо  я,  бо  ми  всі  –  козаки
І  плоть  мою  усе  це  тішить.
І  сталь  нагріта  у  руках
Мені  все  ж  буде  помагати
І  не  згубить  мене  страх
Лиш  свинцю  шматок  змусить  упасти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488747
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 28.03.2014
автор: John Rashe