Ще не вмерла Україна,
Хай живе – і геть руїна!
Геть ті кляті вороги,
Що взялися за верхи!
Люди гинуть на Майдані,
І скорбить народ у шані,
Душі їхні поминає,
Серця туга не лишає.
Тужить люд, і тужить світ,
І всі ночі на проліт
За майбутнє там боролись,
Й на нещастя напоролись.
Межигір’я в нас панує,
На війну нас всіх лаштує,
А само в царських палатах,
Собі шиє срібні лати.
Та куди ж таке годиться?
Як же їм ночами спиться?
Хоча марні ці питання,
В них своє там існування.
Їм країна ні по чому,
Гроші, гроші в основному,
Всі над нами власть тримають,
І бажання утішають.
Та не в цьому зараз річ,
А у тому, скільки свіч
Наші люде запалили,
Й сльози всіх їх полонили.
Син до матері тягнеться
Із небесного раю,
Та душа її не йметься:
«Я ж його не обійму!»
Була сім’я, і враз немає,
Донька матері питає:
«Мамо, мамо, де татусь?
Дай до нього пригорнусь!»
Та його в живих немає,
Й доля інша їх спіткає,
Тяжко жити їм прийдеться,
Та до рідних серце рветься!
Рветься кулею на стріч,
Як у ту пекельну ніч,
Коли снайпери стріляли,
Мирних жителів вбивали…
Знов історія заплаче,
Знов напишуться рядки,
Із горілих уст козачих,
Про пекельні дні війни…
Участники Майдана пообещали представителям бывшей оппозиции собраться снова, если те не будут прислушиваться к требованиям народа Украины, причем к ним присоединятся сторонники регионалов и пенсионеры-коммунисты
