С. Есенин. "По селу тропинкой кривенькой" (Переклад на українську мову)
Літній вечір. В темряві село.
Звивистою стежкою
Йдуть під спів гармоні весело
Рекрути мережкою.
Все співють про улюблені
Та останні свої дні.
Прощавай, село голублене,
Темний гай, знайомі пні.
Зорі пінно розпливалися,
В темне небо крик лунав:
"В горі дотепер купалися,
Та гульнути час настав".
Попрощалися з печалями
У веселім у танкУ.
А дівчата звуть коралями
За село на здибанку.
Хвацько парубки виходили
За гуменні за тини.
А дівчаточка їх зводили:
Нумо! Спробуй, здожени!
Над горбками над зеленими
Хустки розвівалися.
Зупиняючись під кленами,
Старці усміхалися.
У кущах, в траві над ликами,
Під сови лякливий спів,
Їм гайок сміявся скриками
З переливом голосів.
І кривенькою стежиною,
Пообдершись об пеньки,
Грали хлопці лебединую
Про останні про деньки.
Текст оригіналу:
По селу тропинкой кривенькой
В летний вечер голубой
Рекрута ходили с ливенкой
Разухабистой гурьбой.
Распевали про любимые
Да последние деньки:
"Ты прощай, село родимое,
Темна роща и пеньки".
Зори пенились и таяли.
Все кричали, пяча грудь:
"До рекрутства горе маяли,
А теперь пора гульнуть".
Размахнув кудрями русыми,
В пляс пускались весело.
Девки брякали им бусами,
Зазывали за село.
Выходили парни бравые
За гуменные плетни,
А девчоночки лукавые
Убегали, - догони!
Над зелеными пригорками
Развевалися платки.
По полям, бредя с кошелками,
Улыбались старики.
По кустам, в траве над лыками,
Под пугливый возглас сов,
Им смеялась роща зыками
С переливом голосов.
По селу тропинкой кривенькой,
Ободравшись о пеньки,
Рекрута играли в ливенку
Про остольние деньки.
