Не ходи на коні коло мої хижі,
У нас є три воли,нич,шо мало нижі.
Я їх впряжу у вуз,кажеш,шо не бричка.
У мене на селі найфайнішой личко.
Возьму сукню таку,як в тої ціганкі,
Суваться по зимлі,не видно топанкі.
Коси я розплету,пантликі зав'яжу,
Але кого люблю-никому не скажу.
Тулько хлопцю за мнов цілой життя ходить,
Але мене стежка до єдного водить.
Вун не має коня,файно ся цілує.
Цілий динь вун ся мнов любує,любує.
Най заганять свату,я за нього пуйду.
Чом не хочу тебе?Та проси хоть пруйму!
Бо мені у житті нашо твої коні?
Коли вун цілує тіло і долоні?
Маки зберать,плете із квіток мі вінці.
Шепоче:
-То буде все лем моюй жінці.
Нашо мі карета,походжу і пішо.
Бо у мене в світі він ліпший,найліпший.