Пишу тебе последнее письмо (Перевод стихотворения Нади Ковалюк)
Оригінал
Сьогодні - мій останній із листів:
без докорів,без сліз і звинувачень.
ВпізнАєш почерк серця між рядків,
бо всі слова тепер не мають значень...
Пробач мене,що в люту заметіль
я зігрівалась спогадом про тебе,
пробач широкі обрії надій,
які собою закривали небо.
Пробач,що не твоя і нічия,
що зачиталась на чужій сторінці,
що йшла до тебе все своє життя,
а перейшла дорогу іншій жінці.
Що зірка долі не вказала шлях,
а час стікав,мов дощ по парасолі,
що передбачити я так і не змогла
сумну кінцівку повісті - не доля...
Ще мить і ляже осінь на поріг
і,наче трави,спогади зітліють,
в яких хотіла я,а ти - не зміг,
в яких були з тобою ми щасливі...
Ну от і все .Колись чужа рука
закриє пережиту нами повість
й перегорне листки календаря,
де я пройшлася по її дорозі...
(с) Надя Ковалюк
( Переклад Людмила Лєгостаєва Васильєва)
Пишу тебе последнее письмо,
Без слез, пустых укоров, обвинений,
Мой почерк сердца знаешь ты давно,
Слова же не имеют в нем значений.
Прости меня, что в лютую метель
Воспоминанья о тебе согрели,
И что корабль надежды сел на мель,
Когда за горизонт душой летели.
Прости ,что не твоя и что ничья,
Что зачиталась на твоей странице,
Что шла всю жизнь к тебе упорно я,
Сметая стены, руша все границы.
Что нам судьба не подарила нить,
А время по зонтам дождем сбежало,
Я не смогла его остановить,
Предугадать жестокого финала.
Еще чуть-чуть. И осень на порог,
И как трава зачахнут мысли эти,
В которых я - хотела, ты - не смог,
Где были мы счастливей всех на свете.
Ну вот и все. Когда-нибудь рука
Ее, чужая, пролистнет страницы:
Историю про наши облака,
Которая уже не повторится.
На сайте изд."Доля" http://vbasyrovdola.ucoz.ru/ посмотри конкурс "Журнальный вариант".
Очень красиво. Невозможно определить, что же лучше: оригинал, или перевод. 
