Ми - діти природи і пори року дуже часто перекликаються з певними етапами нашого життя.
Треба тільки навчитись цінувати кожну мить, ніколи не шкодувати за прожитим і любити усі без винятку пори року.
Кілька, близьких мені людей, відмічають цього року 40-річчя. Тож їм моє вітання.
Вдягнула осінь золоту фату,
духмянком вжинку підкропила щоки,
взяла тебе успішну, молоду,
й ввела у зал, що зветься "Сорок років".
Маестро вітер палички підняв.
змахнув легенько і до ніг зівсюди
посипалися нотки і листва,
а музика обняла попід груди.
Вже легінь-жовтень кличе у танок,
галантно руку гріє у долоні,
підняв за стан і, начебто пушок,
кружлятимете вдвох над оболонням.
Лиш не сумуй, що дні, наче листки,
жовтіють швидко і летять додолу,
бо золоті у осені роки
і чудо-вальс, і море барв довкола.
-------------------
Вишивала осінь по хрестику долю,
підбирала барви, золотила тло.
Cкільки було щастя - ниточками болю
вишивала вперто і добро і зло.
Все, що пережила, все, що відстраждала -
хрестиками долі все на полотні:
і кохання зливи, і розлук заграви,
радість материнства і тривоги дні.
У цих візерунках пів життя таїться,
все на рушничкові, вишитім потай,
рівно сорок років візерунок в"ється
й двічі ще по сорок в"ється ще нехай!
