"...Його життя стало схожим на сіру буденність, а я можу лише спостерігати...
Жодного слова, жодної поради, жодного жесту чи погляду...
Це, немов, стояти на порозі, а увійти - боятися...
Заглядати у вікна: як він тепер живе без мене...
... як замінив на "гарну ляльку", а мою чистоту розтоптав...
... як тепер зігріває свої руки не моїм, щойно завареним зеленим чаєм, а чаркою дешевого коньяку....
... як розтоплює камін не старими газетами, а моїми віршами, в яких увесь мій божевільний світ.....
Він сумує, хіба за наївною дівчинкою, що лишила йому свою душу під ногами...
Cпаскудив, розтоптав, розтрощив її, пританцьовуючи Dubstep...
...і виїв мозок своїми сигаретами до абсолютної втрати свідомості..."
