Жити в родині –то досить важливо
Вона нас об’єднує ,в купі тримає
Але це життя-тут усяке можливо
У когось є все,а у когось немає
Знайомтесь, Любава,їй років багато
Робота – збирати лахміття й відходи
Кому як не їй все про вулицю знати
Вона забезпечує жінці доходи
Склотару здала – ось вже має копійку
По місту з пакетиком завжди гуляє
Як бомж кожен, мріє про власну домівку
А як досягти цього зовсім не знає
Живе як усі люди стану такого
В підвалах,де темно,де страшно та сиро
Із родичів певно немає нікого
Але в серці десь…вона мріє про диво
Звичайно,колись все було ідеально
Кар’єра престижна, у центрі квартира
І чемна,й порядна,не зла,не нахабна
У неї в майбутнім була перспектива
Вела вона бізнес не без допомоги
Найняла людей,мужика – руку праву
Аж раптом зійшла зі своєї дороги
Й віддала квартиру свою під заставу
Був також бойфрендик відомий і знатний
Вона в ньому бачила тільки хороше
А так як він був ще і досить багатим
Любава хотіла позичити грошей
Як знаємо ми, от в таких от халепах
Показують люди свої справжні лиця
Любава звернулась до нього даремно
Й під маскою раптом розгледіла рильце
Без цього не можна..всю ніч проридала
Серветки невпинно в смітник лиш летіли
В шматки усі фото його розірвала
А потім вони в попільничці дотліли
На ранок пройшло :душ,два тости і кава
Машина і радіо,ось вже робота
Всі тільки кажуть « Ой,бідна Любава»
Одні неприємності,тільки турботи
Ось так все летіло щодня і все далі
Ішов персонал,і всі друзі зникали
І тут до всієї цієї печалі
Із суду до жінки якось завітали
Прийшли за квартиру по повній питати
Забрали останню копійку з кишені
Житло її все ж таки мають забрати
Хіба ж це є люди? Та ні..це скажені!
_________
..А потім знайомства з’явилися дивні
І там вип’є чарку,закусить і знову
«Мої кращі друзі,ви добрі і милі»
Одну на останок ,і впаде додолу
Квартири нема вже,знімає кімнату
Скотилася вниз,певно нижче підлоги
Усе пропила, свої речі й зарплати
Самі зрозумійте куди їй дорога
Друзяки у неї щодня ночували
Гулянки і туси були безперервні
Сиділи,кричали, і всі випивали
Сусіди замучились жити в цій мерві
Хазяїн квартири прийшов до Любави
Там ледь не прибив, попросив геть із хати
Закінчились її щоденні забави
Тепер доведеться знов жИтло шукати
А хто ж квартирантку собі таку схоче?
Без грошей,пропита,немає роботи
Таку не візьме хтось нормальний охоче
Бо з нею лиш жах і постійні турботи
Тому й у підвалах живе-поживає
Вона в своїх колах відома людина
Її кожен бомж у районі впізнає
Така от у неї тепер є родина
Хотілось кінець їй щасливий зробити
Але у житті певно так не буває
Скотилася жінка,що тут поробити
Такою вона свої дні доживає
Сумнувато, Любаво! Ти стала так жити!
