У тобі знайшов я товариша,вірного друга, Коли тебе бачив то щиро чомусь посміхався, Між нами проскочила дуже велика напруга, На своє ж то горе у душу твою закохався. Твоє біле плаття впізнаю я завжди і всюди, І скільки б не було самотніх безкраїх ночей, Мій розум надіюся цього повік не забуде, Тебе вибираю між сотень і тисяч очей. Ти моя кохана,найбільший у світі дарунок, Ти мій діамант,що блищить мов на сонці вода, В своєму віку я не бачив ніколи чаклунок, Та певен,що моя єдина така,чарівна. Я сонечком стану, щоб ти ще сильніше блищала, Я вітром полину,тебе піднесу до небес, Бо ти та єдина ,що завжди мене утішала, С тобою я наче помер і на диво воскрес. В минулому зараз з тобою найкращі хвилини, Вони не прийдуть бо дороги вже певно нема, Питання моє аж до сонечка вгору полине, Коли закінчиться у серці та люта зима? © Коля Януш
ID: 439813 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 27.07.2013 10:37:39 © дата внесення змiн: 28.07.2013 03:27:32 автор: Коля Януш
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie