У тобі знайшов я товариша,вірного друга,
Коли тебе бачив то щиро чомусь посміхався,
Між нами проскочила дуже велика напруга,
На своє ж то горе у душу твою закохався.
Твоє біле плаття впізнаю я завжди і всюди,
І скільки б не було самотніх безкраїх ночей,
Мій розум надіюся цього повік не забуде,
Тебе вибираю між сотень і тисяч очей.
Ти моя кохана,найбільший у світі дарунок,
Ти мій діамант,що блищить мов на сонці вода,
В своєму віку я не бачив ніколи чаклунок,
Та певен,що моя єдина така,чарівна.
Я сонечком стану, щоб ти ще сильніше блищала,
Я вітром полину,тебе піднесу до небес,
Бо ти та єдина ,що завжди мене утішала,
С тобою я наче помер і на диво воскрес.
В минулому зараз з тобою найкращі хвилини,
Вони не прийдуть бо дороги вже певно нема,
Питання моє аж до сонечка вгору полине,
Коли закінчиться у серці та люта зима?
© Коля Януш
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439813
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2013
автор: Коля Януш