Життя проходить...
Ми всі підЕмо
по Стіксу бродом,
тунелем темним,
і лИшень свічка
журби й любові
лишиться вічно
для нас з тобою...
Життя проходить,
і я теж пІду
у темну воду,
не стане сліду,
лише кохання
до молодої
спливе туманом
понад водою...
Спливе туманом,
підійме в хмари,
введе в оману,
затягне в чари,
впаде жагучим
дощем на землю,
зросте квітучим
зеленим стеблом...
Життя проходить.
Це так невтішно...
Без родоводу
я згину, грішний,
та щось не щезне...
Я точно знаю...
Так ніжно, щемно
тебе кохаю!
Життя проходить...
Не плач, кохана!
Коли в природі
Мене не стане,
хмарин намисто
десь там, у небі,
проллється чистим
дощем для тебе...
