І
Злостивий боже,
Хоч з гуркотом стрясаєш небеса
Хвальбою громовержця,
Я не боюсь тебе.
Хай навіть із висот небесних
Мені у серце списом цілиш,
Я не боюсь тебе.
І хоч удар твій –
Мов в дуба блискавки прокльон,
Я не боюсь тебе, хвалько пихатий!
ІІ
Якби ти зміг в моєму серці прочитати,
Що не боюсь тебе,
То ти б прозрів, чому не маю я страху,
Й чому моя упертість – правота.
Тож не страши кривавим списом,
Бо вуха божі вразить струм проклять!
ІІІ
Проте, є той, кого боюсь
Побачити з печаллю на лиці.
Мабуть, що не твоє це, друже, божество.
То й плюнь на нього.
Ти цим не вчиниш святотатства.
Та я…
Я краще вмру,
Аніж побачу сльози на обличчі власної душі!
------------------------------------------------
І
Blustering god,
Stamping across the sky
With loud swagger,
I fear you not.
No, though from your highest heaven
You plunge your spear at my heart,
I fear you not.
No, not if the blow
Is as the lightning blasting tree,
I fear you not, puffing braggart.
II
If thou can see into my heart
That I fear thee not,
Thou wilt see why I fear thee not,
And why it is right.
So threaten not, thou, with thy bloody spears,
Else thy sublime ears shall hear curses.
III
Withal, there is one whom I fear;
I fear to see grief upon that face.
Perchance, friend, he is not your god;
If so, spit upon him.
By it you will do no profanity.
But I -
Ah, sooner would I die
Than see tears in those eyes of my soul.