Мертвий Бог лежав на небі.
Янголи співали гімн кінця.
Багряні сурми голосили,
А крильця їх просякли
Кров'ю,
Що крапала на землю –
На це стогоналище
Живого мулу.
Із дальніх закапелків,
Звалищ мертвих гріхів
Вилізли злючі потвори
Й здійняли гризню,
Звиваючись над світом,
Заціпенілим од жаху.
Та найсумнішого суму картина така:
Жінка, захищала долонями
Голову чоловіка, що солодко спав,
Від щелеп останньої звірини.
------------------------------------
God Lay Dead
God lay dead in Heaven;
Angels sang the hymn of the end;
Purple winds went moaning,
Their wings drip-dripping
With blood
That fell upon the earth.
It, groaning thing,
Turned black and sank.
Then from the far caverns
Of dead sins
Came monsters, livid with desire.
They fought,
Wrangled over the world,
A morsel.
But of all sadness this was sad, -
A woman's arms tried to shield
The head of a sleeping man
From the jaws of the final beast.