Ополудні мене надибало кохання –
Шалене чортеня,
Що покинуло свій світ тіней суцільних,
При денному явившись світлі.
І я тоді побачив ясно,
Яка це недотепа –
Дурна, незграбна та безока недотепа,
Що хоробрі серця розбиває,
Мов дурник сопливий ненароком чашку б’є.
І я його прокляв,
Прокляв його я від і до, і зівсебіч,
І дурнувату його думок мішанину.
Та, коли на нього злість усю я вилив,
Засміялося воно і тицьнуло мені на груди,
Де серце все ще для тебе билось, кохана.
--------------------------------------------
Love met me at noonday,
- Reckless imp,
To leave his shaded nights
And brave the glare,-
And I saw him then plainly
For a bungler,
A stupid, simpering, eyeless bungler,
Breaking the hearts of brave people
As the sniveling idiot-boy cracks his bowl,
And I cursed him,
Cursed him to and fro, back and forth,
Into all the silly mazes of his mind,
But in the end
He laughed and pointed to my breast,
Where a heart still beat for thee, beloved.
