Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Михайло Плосковітов: Дідові крила… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..тому варто так не чинити...
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...я чомусь уявив себе на місці героя...
Лілія Ніколаєнко, 14.10.2011 - 16:22
Я так не думаю, бо ці два коментарі були продумані ще до того, як ти встиг щось відписати. Це тактичний хід. метою якого було наголосити, що не завжди ті, хто хвалить, роблять це "для галочки", за відчепись... І не всі ті, хто критикує - говорить це об"єктивно, з метою допомогти автору. У нас зараз панує така тенденція - чим більше ти будеш чогось вартий, тим більше тобі будуть закидати, що ти бездарність, і навпаки. Біле - це чорне, а чорне - це біле. Тому думай, кого тобі слухати. Ми "відчуваємо" поезію майже однаково. А я впевнена, що відчуваю правильно. Я хочу, щоб ти був зі мною. Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...дякую за слова , ми разом, тільки ти - поетеса, а я - ні..
Інна Серьогіна, 14.10.2011 - 16:13
Дуже прикро, але це біда кожної третьої старої людини. Роз"їхалися діти, осіли у містах, а старі люди залишаються одинокими у своїх оселях. Вірш викликає смуток і жаль
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..шкода таких людей просто, адже вони ростили дітей, вчили, врешті допомогли у житті, чому так...це все людської сутності і залежить
Лілія Ніколаєнко, 14.10.2011 - 16:08
Це, Михайле, називається "чіплятися" - те, що роблять більшість критиків. Бач, і я так вмію. Хоча мені насправді дуже сподобався цей вірш, і я в його ідеї побачила не лише цього діда чи когось ще із людей, а долю всієї України, в якій зараз не потрібні ніхто - ні старі, ні молоді! І в мене ледве повернувся після цього язик щось сказати... А ціль "критиків" - саме те і є, не похвалити, а зачепитися за техніку чи ще щось, обійшовши при цьому зміст твору. Але чи варто? Бо в поезії найважливіше - її дух. А твій вірш - сповнений експресії, викликає емоції і змушує задуматись. І саме це залишає видтиск в душах читачів. Тай в літерурі вцілому, мабуть... Так що, все нормально. Дала тобі грунт для філософських роздумів. Подумаєш "на досуге". Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..ти не подумай що я ображаюся..на добру критику - ніколи, тому і погодився з тобою, збоку ж видніше, бо коли сам читаєш, то можна механічно не бачити всього...якби я не сприймав написаних слів, то нічого не змінював би, а так бачу доцільність тому і виправляю...
Лілія Ніколаєнко, 14.10.2011 - 15:29
Не хочеш, щоб тебе хвалити - не буду. Буду критикувати.)) Слово "коло" - здається, суржик.По-укр. - "біля". "аж у столиці" - трохи важкувато читається. Рима "небо - треба" - заїжена, проте можна виправдати ідеєю, образами - це вже за смаком. "ЗрідкА" - наголос зміщений. Можна пропустити, але здається, трохи не природньо. Ну, і розділові знаки там є, а там немає. То вже, мабуть, краще розставити кругом. Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..погоджуся з тобою в слові "коло" хоч і не втому значенні воно, а розділових знаків я на мене тут вистачає, може навіть де і зайві, як на мене. ЗрідкА не буду міняти, тому і виділив наголос, а небо - треба (під небо не знайшлося кращого) так що вибачай якщо тебе не вдовольнив
Тарас Слобода, 14.10.2011 - 15:25
старіння необоротний процес у нашому житті, ситуація, котра описана досить спірна: дід сам відмовився від опіки дітей, коли ті запрошували його пожити з ними. Ми не можемо і не маємо напевно права вимагати від інших жити своїм життям, мало хто хоче жити разом із батьками, хоча це звісно і не виправдовує поведінку дітей (при похороні)
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...а ти б на місці діда пішов би у квартиру де місця три на два? я б мабуть теж не пішов би. хто хоче старого доглядати тепер? одиниці. А дідові простору мало у місті, його життя тут, де він народився і виріс... дякую
Svetok, 14.10.2011 - 15:08
Люди найжорстокіші істоти.Батьки відмовляються від дітей.. Діти не хочуть знати батьків. Це страшно Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...така сутність деяких людей
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..відносно правдивості то погоджуюсь
|
|
|