Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Михайло Плосковітов: Віночок… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..я б піснею її не називав(занадто мало там приємних терцій) та я тоді загинув серед трав і, мабуть, та трава зросла у серці... Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..не треба сліз...цих крапельок душівони аж надто гІркими здаються а я пишу свої прості вірші, вони частіше інших не вдаються.... Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Живу..живу (чи намагаюсь жити)Волошкою у пекло, а чи в рай… Нехай тепер палають смолоскипи Та й ти живи... а віршами згорай…. Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..краси в житті не варто сподіватисьхоча вона живе..вона живе а нам спочатку треба цінувати усе своє а не чуже-нове.... Тамара Шкіндер, 30.07.2011 - 11:45
" Я у волошках зірваних загинув,щоб у душі не проросла трава." Чудово!!!! Але, як на мене, я б слово"канва", оскільки це є полотно для вишивання, наприклад, на "букет волошок". З найкращими побажаннями!!! Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..канва як полотно...мені приємнахоч може трохи ріже ..ріже слух але повірте, що моя взаємність давно чекає теплих ніжних рук.... Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нехай в душі живуть ..живуть волошкиУ росах, у світанках, у житах... Шкода, що розбігаються доріжки, Бо зовсім не цінуються в літах. Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
тут образ лиш один..моє єствойого буває я не розумію немов якесь таємне божество закралося в мої сакральні мрії... MADLEN, 30.07.2011 - 10:51
так чутєво..ніжно написано про кохання...але сууммнооооо то як ..не судилось тобі недоля постіль з іншим слала, З тих пір не ляже на твої коліна моя важка й непутня голова. Я у волошках зірваних загинув, щоб у душі не проросла трава. Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
мій сум давно здається неподільнима я живу..чи може я живу хоча в житті стараюсь бути сильним і не у сні....скоріше наяву... Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..той буває інколи не частобуває часом проситься в рядок тоді слова спалахуються рясно у плетиві осінніх помилок... Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..а я чомусь писати не старався..воно саме просилось на листок шкода, що я цій слабкості піддався у розпалі розніжених квіток... Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
..та ну.то гарно, як квітують квіти,цвітуть сади, а чи цвітуть жита перецвітають в серці самоцвіти, коли любов проходить золота... |
|
|