А ти будеш один,
хоч я стільки від тебе втікала,
Я обдерла до крові
коліна об неба граніт.
Мені всесвіту – чуєш?
і всесвіту врешті замало,
Щоб забути про тебе...
Неправда, що вже не болить.
І неправда, що час щось лікує –
він збільшує рани,
Хоч ковтаю пілюлі рокі́в,
місяц́ів і хвилин.
Ти мене повертав –
нещасливу, зрадливу... кохану,
Ти - один!
Знов лягає життя
нам з тобою – в свої паралелі,
І без прочерків долі,
та що нам – каміння провин?
Я в найбільшому пеклі
усе ж залишалась твоєю,
Ти – один...
_____________________________________
плейкаст AmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1520936/59a81418daae125591fb1ea1c42d9f2112c72c97pl
Не мої слова... але так правдиво, що час не лікує...
Время не лечит. Лечит алкоголь и случайные знакомства, лечат секунды, проведенные с кем-то другим, лечат тонкие с ментолом, и любимые фильмы - тоже лечат. Лечат строчки, от которых хочется плакать .Лечит двойной эспрессо без сахара целый день. Лечит бассейн. Лечат огромные пробки, громоздкие круглые очки, за которыми не видно уставших глаз и фотографии на компе. Мечты о новой жизни, и.. перед сном - о тебе.. Лечат Шоко, Васаби и Чайная. Мохито, Ne-Yo, дабл шотландского, и еще раз повторить... А время...время не лечит... (с)
olya lakhotsky відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Таню!
Насправді це дуже оптимістичний вірш - коли людина нарешті збагнула, що в її житті був тільки один чоловік, і він - поряд з нею...
