А ти будеш один,
хоч я стільки від тебе втікала,
Я обдерла до крові
коліна об неба граніт.
Мені всесвіту – чуєш?
і всесвіту врешті замало,
Щоб забути про тебе...
Неправда, що вже не болить.
І неправда, що час щось лікує –
він збільшує рани,
Хоч ковтаю пілюлі рокі́в,
місяц́ів і хвилин.
Ти мене повертав –
нещасливу, зрадливу... кохану,
Ти - один!
Знов лягає життя
нам з тобою – в свої паралелі,
І без прочерків долі,
та що нам – каміння провин?
Я в найбільшому пеклі
усе ж залишалась твоєю,
Ти – один...
_____________________________________
плейкаст AmriLaura:
http://www.playcast.ru/view/1520936/59a81418daae125591fb1ea1c42d9f2112c72c97pl
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241813
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2011
автор: olya lakhotsky