Тарасові думи
скорботи і суму,
Тарасові мрії
на Вічній горі,
Віків буревії
Тарасову віру
поклали на струни
вчорашніх рабів.
Упали кайдани
від міці братання,
а потом і кров"ю
роз"їло хомут.
Візьмемось за руки
під стягами Злуки,
здобудемо з боєм
останній редут.
Останню опору
вселенського мору,
останню фортецю
вселенського зла,
і барвами терцій
озвуться у серці
Тарасових творів
святії слова!
Новою добою
засієм любов"ю
родючі поля
і широкі лани,
щоб паростки волі
зросли в колос долі,
всміхнулась земля
і Дніпра береги.
А ще в нашім домі
забудемо втому,
а правду піднімем
на іконостас.
В новій Україні,
мир матері з сином
і слава героям,
як й мріяв Тарас!
Ігор Рубель, видимо историю плохо знаешь, если так говоришь.Если на этой земле всегда верховодиличужаки, то и основание есть у меня такое говорить.Твори, я посмотрю, как ты в камере СБУ заговришь, когда тебя попросят свою судьбу изменить.
А уважаемому автору хочу сказать, что прицелов у них хватит на всех.И в Тараса сейчас мало кто верит, больше в Вашингтона на зелёной купюре.Вы знаете, как я Вас уважаю, но не верю я в лучшее, на то есть тысячи причин.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На те нам Бог зіслав талант і риму,
Щоб ми народу правду говорили!
Хороший стих!Мудрый и красивый.Мечтать не вредно конечно, фантазировать.Но мы уже проиграли, сейчас мы находимся там, откуда нам не вылезти никогда.
Даже революция нас не спасёт, мы стали обычным стадом баранов.Бе - бе - бе.
Такая наша судьба.А всех интузиастов, увидит быстрее снайпер в своём прицеле, чем народ на митинге
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли мільйони у Тараса вірять -
То запотіє об"єктив приціла!
