============================================
... лютий ставить підніжку барвистим опудалам-
відлякування часу стало нудним заняттям.
І якось згадалось, що ми вже окремо не будемо,
тоді ж затремтілось в пекучій, як біль, кімнаті.
Блукання в собі, наче темінь глуха і прикрашена,
де ранок не може вернути загублений простір.
Мовчали сніги і вітрами вертались пропащими,
а я не чекала нікого... та сходились гості.
Лиш сонце в калюжі тремтіло незграбно і боляче,
слизьких поросят від дзеркал у вікно відбиваючи.
За стінами слів опадали безпомічно обручі-
зриваючи кола благань надвесняних,щоб гаряче.
Моя невідомість солодша за мрії... непрохана,
де сонячність погляду стане лише дратівливістю.
Зима не втомилась, а віру сьогодні програно
скупою любов"ю... мовчанням...і схоже єдиністю.
затремтілось в пекучій, як біль, кімнаті...Лиш сонце в калюжі тремтіло незграбно і боляче,...
Зима не втомилась, а віру сьогодні програно
скупою любов"ю... мовчанням...і схоже єдиністю. Дуже надихає, напевно у літературі є якесь розумне визначення усім цим літературним прийомам, але я не настільки у цьому обізнана,та й зрештою це не настільки важливо, важливо що Ваші твори проходять крізь серце і залишають там свій слід...
Biryuza відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
знаєте,це для мене і справді найвища оцінка!
щиро вдячна!
"Мовчали сніги і вітрами вертались пропащими,
спасибі...тішусь,що моя писанина подобається не лише мені 
