Чи то здається мені?
Чи знов приснилась у вісні?
Та мила дівчина в садочку,
Що рвала ягоди синочку.
А я зустрів її з відерцем,
І поцілував і з щирим серцем .
Тоді стежиною пішли ми,
Стежина довго нас крутила ,
Поки із саду виводила.
А ми все гомоніли , все щебетали,
Немов ті голуб’ята сердечно воркотали.
І тут вже і ніченьці кінець,
І зустріч митю обірвалась,
Хто підкаже, що же сталось.
І в ту же мить я зрозумів,
Що то був сон і він здимів.
І серцю стало дуже тяжко,
Немов би виривали його важко
