Лиш смерть по-суті тільки старт -
Без неї сенсу в нас немає жити.
Хтось у вітрах літає, хтось в азарт
Постійно намагається життя втопити...
Літак, авто і клятий вертоліт:
Машини смерті навкруги нависли,
Усюди нас вбиває дикий світ
І ми один одного б вічно гризли.
Життя - це смерть, від смерті до життя:
Усе зависло в ланцюжку кривавім.
Ідемо методично в чисте майбуття
Та руки спухли від смертей жилавих.
23.10.2010 року Львів
сумно якось , в мене теж така стіна плачу є:
Вверх - вниз ,
лиш гойдалка життя...
не всі ми фаворити й чемпіони,
не всі ми носим на плечах пагони,
та всі наші зірки колись згорять...
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не можна плакати. Я то під впливом одного воєнного серіалу написав. Сюжет викладено нижче
Ну, ти дайош! Таким ти мені зовсім не подобаєшся: раптом постарів на 60 років,
(ще встигнеш), був веселим (по З.Фрейду)
і раптом така переміна.
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В мене час від часу такі роздуми проскакують. На цей вірш надихнув один фільм про гелікоптер на борту з дуже молодим, але професійним пілотом, в якому відмовила запасна система живлення і він розбився. Гелікоптер не був надійним і більшість пілотів не хотіли на ньому літати. Влада Великої Британії все спихнула на померлого пілота
Що крок один – то все коротший шлях
До рубежу, що Вічність прочиняє.
Буває важко вбити власний страх,
Коли зневіра в душу проникає.
Та вперто йдем, усупереч страхам,
Шукаючи життєвий сенс у всьому,
І прагнем віднайти єдиний Храм,
В якім душа забуде біль та втому –
Той Храм, в якім спочинок віднайде
Й до Вічності із Господом ввійде!
jaryj відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00