ОДИНОКАЯ ИВА
Ренат Хасипов
В полумраке склонив свои косы,
загрустила она сиротливо.
И застыла в недвижимой позе
поутру одинокая ива.
С интересом за ней наблюдая,
я подумал порою дождливой:
сколько чувств тонких девичьих знает
поутру одинокая ива.
Я гляжу, не поняв её тайны
заурядной и вовсе не дивной;
ведь чарует меня не случайно
поутру одинокая ива.
Мне повсюду деревья дарили
теплоту, с ними был я счастливым.
Расскажи мне, что ты затаила
поутру одинокая ива?
САМОТНЯ ВЕРБА
переклала - Галина верд
До світанку, схиливши волосся,
Сумувала вона сиротливо.
І застигла в безпомічній позі
Зранку верба самотня й красива.
Під дощем тихо спостерігаю,
І очей відірвати не сила:
Скільки чулості тонкої має
Зранку верба самотня й красива.
ЇЇ тайна проста, не чарівна,
Та дивуюсь: невже це можливо?
Адже вабить мене, і не дивно,
З ранку верба самотня й красива.
Де б не був я, мені дарували
Всі дерева тепло, був щасливим.
Розкажи, що в собі приховала
Зранку, вербо, самотня й красива.
вересень 2010 р.
