Заглядаю з Піренеїв
Як в Дніпрових водах,
Мов в люстерочку водневім,
Чепуриться врода.
Одягла сорочку білу,
Вишиту квітками,
В вишивці ожив барвінок
Синіми нитками.
Трохи нижче - стигле поле
Колоситься житом,
І від верху додолини
Хрестиком розшите.
Як чарівна наречена,
Дев*ятнадцятилітня,
Крайку запина зелену,
Оздоблену віттям,
І лісами, і гаями,
Буйнотравим степом,
Лелеками-журавлями,
Солов*їнним злетом.
Іще зверху тугий пояс
Обвив стан тендітний.
Ото врода, наче доля!
Під голос трембіти
У намисто вбрала шию
З калини шнурочком,
Засміялася так щиро
Голосом-дзвіночком,
В косу вплела свіжу м*яту
І стрічки вчепила...
Закохавсь по самі п*яти -
Дихнути несила!
І не я один, а всенькі
Дружнії держави,
Бо то мою Україну
Нині світ весь славить!
Їй кланяється Європа
І всі континенти
Реверансами глибоко,
Сиплять компліменти.
Лише хтось ще кривить морду,
Мов хоче спитати:
«Що за краля?» Кажу гордо:
«Україна! Мати!!!»
З СВЯТОМ! СЛАВА УКРАЇНІ!
Прекрасні ваші вірші,
І зовсім не біда,
Що псевдонім такий невдалий - Борода,
Но если бороду убрать...
То как вас будем называть?
Есть псевдоним,иль псевдонима нет,
Да здравствует поэт!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі за теплий відгук! Щодо псевдоніма - я його не вибирав, мене і справді кличуть так через незмінну привичку носити щось схоже на бороду, а зовуть мене Ігор
Мене давно прозвали - Борода
За те, що бриюсь, та не все збриваю,
За те, що в ній вишукую слова
І на папір, як кип*яток, зливаю.
За те, що думаю - то так отим й живу,
За те, що мрію й свого добиваюсь.
Й скубуть за бороду, як сам (бува!) грішу,
Та я цього і зовсім не стидаюсь.
Хтось скаже - розходився, як сова,
Хвалиться тим, чого і не хватає!
Погоджуюсь. Бо в Бога борода!
А в мене - так, борідка.Общипаю!
Чому коли живуть на Україні,
То не кохають вишиванки,очі сині.
Як заблукають десь у Піренеї,
То наче діти тягнуться за нею.
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чому? Скажу. Бо не по своїй волі
По крихтах у світах збираєм долю
Й щоб не не забути вишиванки часом -
Шлем дяку тій, з якою ми не разом.
Ми шлемо тій, шо нам відкрила очі,
Чия любов у нас в серцях тріпоче,
Бо, бувши вдома ми не розуміли -
НЕМАЄ В СВІТІ КРАЩОЇ КРАЇНИ!!!
Дуже тепло , дуже мило, дуже гарно! А в кінці, навіть,грізно!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі,друже! З святом! І ще від імені всіх учасників Святкового салюту дозволь подякувати тобі за прекрасну ідею, хочу вірити, що це увійде в нас у традицію!