Поезія-це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко
Сучасне життя людини зводиться тільки до постійного занурювання в "соціальне мереживо" (як писала ksenykrapka), а реальне життя, захоплення поезією, музикою, плетінням, провідування друзів і близьких зводиться до мінімуму. Часовий континіум зараз настільки викривлений і ми забуваємо, що втрачаємо сенс життя і часто прозріваємо тоді, коли втратили свою молодість (дехто і тоді не прозріває).
Поезія живе в нас, але ми постійно її глушимо в собі, не даючи пробратися назовні і не розуміємо, що саме в ній є багато відповідей на наші запитання, на сенс людського життя. Помаленьку світ стає цинічним, незрозумілим, хаотичним. Люди не довіряють один одному, адже через відсутність внутрішньої гармонії з світом, відсутність оптимізму та романтики, брехня процвітає всюди, а ще так недавно люди були такими безпосередніми, живими, чуттєвими...
Світ не може існувати без написання чи просто читання поезії. Він може загинути без неї, адже ключ до розгадки цього світу лежить в гіпертексті поезії. Поезія - це дійсно неповторність, ""безсмертний дотик до душі", до єства кожної людини і її варто любити, творити та берегти...
Андрій Яремко-Ярий
