...вкотре ранок почнеться з твоїх віршів
і зима пробіжить по засмаглій шкірі...
У безглуздості знаків й брехні вітрів,
все ще в небо кидаю самотнє "ВІРЮ".
Та чекання не зможе тягар нести-
заважають старі і смертельні рани.
Забуваю... і просто пишу листи
під диктовку подряпаного оргАну.
У віршах твоїх досі живе зима,
нам із нею сьогодні бракує літа.
Перекреслена зайвість усіх «дарма»
і стара необхідність тебе любити…