У білій заметілі ми зустрілись,
Сніжинками побачень захопило нас,
У білому вінчались в травня цвіті,
У білому кружляли перший вальс.
В зелене убир́алася природа,
Коли дитя подарував нам Бог,
Для нас - благословення, нагорода,
І в тій весні були вже втрьох.
А третій колір - наче небо,
Безкрає небо, що міняється щодня,
То лиє світло,то вже важко-хмарне
У плині буднів сімейного життя.
Але для когось небо просто сіре,
Для інших - бірюзове, блакитне і руде,
Бузкове, сірувато-ніжне, синє,
І навіть, коли темне, - зірково-осяйне.
7.04.09
Оценка поэта: 5 Буденність можна скрасити, навіть не сумніваюсь в цьому, якраз відтінками останнього куплету - ніжністю, щирістю, відданістю, турботою і далі по тексту. Бути разом, кохати, йти на компроміс - найважча і найпрекрасніша місія закоханих
Оксана П. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оценка поэта: 5 Молодець! Сірості не треба допускати в житті,навіть після дощу -на небі буває прекрасна РАЙДУГА.
Оксана П. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Галинко! звичайно, ми з вами знаємо, що не все так веселково, але я не мала на меті ідеалізувати, хотіла лише наголосити, що диво треба творити самотужки любов"ю, взаєморозумінням і оптимістичним ставленням до життя!
Оксана П. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
прочитала, Олександре, ваш вірш. Я розумію, що може бути по-різному. В мене не такий великий досвід сімейного життя (всього 8 років), але я переконана, що сімейне щастя будується щодня, кожним радісним і прикрим словом, компромісами і рішенням проблем. Я далеко не ідеалістка, але сімейний корабель з вітрилами "Любов" і "Віра в Бога" досить міцний до життєвих штормів.
07.04.2009 - 11:59
Оксана П. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00