Так буває, що серце вітром обдуває
А стук до болі, дах зриває.
Сиджу без волі. Так буває.
Так буває:
Є він ,є ти , душа співає.
Не чути ні дзвінка , ні крику ,ні печалі, ні сліз зухвалий біг,
Ні зливи барабанний бій.
Цілує він тебе і міцно обіймає…так буває…
А ще буває, що серце навпіл розриває
Там пустота лиш, вітер грає.
В очах його холодний вогник нагло промовляє: «Так буває».
А потім стукіт серця мить перериває
Не знаєш ,що робити, куди йти,
Плисти…летіти, чи повзти…Усе тебе вбиває.
Біжиш-він за тобою, душу ніжну розпинає.
Відкриту ,подаровану….розбиту і обпльовану,
Забуту ,обезкровлену кидає…
Залишає…Так буває…
