І
Ліс
Любив
Як
Оберіг :
Буки
Енергійно
Реабілітували...
Ич,
Шукали
Имеріялісти
Невловимого !
Ілля Оберишин (позивний "Стецько", "Кобзар", "Охрім") (1921-2007) - український партизан, воїн Української Повстанської Армії, котрий більш як сорок літ перебував у підпіллі, і легалізувався вже у вільній Україні.
Йому доля приготувала довге буремне життя, сповнене пригод і боротьби за волю власного народу, котрого віками поневолювати.
У 17 років запальний юнак Ілько стає учасником молодіжної Організації Українських Націоналістів, де займається антиалкольною агітацією. А в 1941 році - активістом ОУН - УПА. Мав посади надрайонового керівника. Відповідав за комплектацію медикаментами для потреб новоствореної військової національної Сили, друкував листівки у криївках. Далі - жорстокі криваві відчайдушніі перегони з німецькими та радянськими окупантами.
Постійні митарства, переховування в лісі й у знайомих (горище, хлів) від постійних переслідувань. Шансів вижити майже не було. Але Борець дивом врятувався, доживши до нашої Незалежності. Його шукало кдб, паспорта громадянина урср він теж не мав. Харчувався лісовими харчами й тим, що йому принесуть довірені особи. Належного медичного обслуговування ніхто підпільнику не надавав.
Аж раптом на початку грудня 1991 року по радіо оголосили результати референдуму про Суверенітет України. Цей ефір долинув до невловимого месника. Тоді Ілля Степанович насмілився прийти в місцеві органи влади міста Тернополя і розказати свою історію протистояння з ненависними московитами. Там спочатку не вірили розповідям дивака, допоки не розшукали архіви документів, де збереглися відомості про Героя. Згодом видав книгу спогадів "Півстоліття у підпіллі", їздив за океан, де зустрічався із колишніми бойовими побратимами, котрі таки зуміли вижити в тих страшних часах.
Імперія зла програла цю битву, хоч іще не остаточно. А нескорений патріот, хай знесилений морально та фізично, все ж переміг.
