Дорога полем, попід лісосмугу.
Долина, річка, осока,
Ставок, немов картина із зелених верб в оправі.
За Сухим яром вся оця краса.
У очерет тіка сім'я качина,
Широким шляхом вітер ноги набива,
Рядном зеленим киндириця,
І море золота під небом колоситься,
Вже визріло, ось-ось уже жнива.
Дуб одинокий під зеленим листом,
Вік не один свою тут думу мислить.
Ріденька соя агронома вкотре підвела.
Попід дорогу соняхи чудові
В обійми манять солодко-медові.
А ось село змережене квітками.
Буяють мальви, пасіки випахкують медами,
І кожен двір придумана для себе казка,
І кожна хата - спадок-дідизна...
Вже другий липень, день 510-й на зло оцій красі іде віна.
