Впаду у тебе зіркою з небес
І в пристрастях тілесних злетимо.
Ти мій сьогодні, мій лише увесь,
Давай вогні сердець запалимо.
І я злечу в обіймах твоїх рук;
Обгорне тіло в ласках, теплота.
І зазвучить сердечний перестук
Й проллється душ мелодія свята.
Коханням спалахне в очах іскра
І враз усі забудуться слова…
Ця ніч безумством нас оповила.
Та зайшла в ранок стрілка часова…
Й ти знов у своє завтра відійдеш.
І може не зустрінемось уже…
У інші руки пристрастю впадеш
Й обгорнешся в терпке тепло чуже.
Так непомітно літо пробіжить;
Поміж тернами долю прокладе.
Не те проміння сонце буде лить,
Й не так медово в лігво упаде.
Твій телефон назавжди замовчить.
Я з осені до тебе не прийду.
Минулих днів уже не воскресить,
Й погаснуть: чи на радість, чи біду.
