Я молю: не забудь, пам'ятай, я благаю,
Як кати розтоптали тяжкий колосок.
Та для них навіть пекла замало, не те, що вже раю
За опалий з голівки дитини м'який волосок.
Подивись скільки горя, розрухи і болю
Залиша після себе проклята орда.
Я нізащо й ніколи собі не дозволю
Вбити пам'ять, хоч час і біжить, як вода.
Ти забув бідність, голод, режиму наругу,
Заслання шістдесятників, Стуса арешт,
Вбивства мови й культури імперські потуги...
Крим,Донбас теж забув, врешті-решт?
Ти ще досі речеш всім про "братські народи",
Яких люто зненацька роз'єднала війна.
Знай, тут мара комунізму давно вже не бродить.
Перетерли її сильні жорна мирського млина!
