А ти розбив мені життя,
Обрізав мені білі крила.
Тепер така самотня я,
А була ще колись щаслива.
Летіла в небі білим птахом,
Та ти забрав ту височінь.
І я на землю зразу ж впала
Та обернула серце в камінь.
А, може, ні, не обернула,
Бо серце з каменю не б’ється.
А в мене в грудях все тріпоче
І ниточка за ниткой рветься.
Той біль у серці, як фізичний.
Його так тяжко пережити.
І Бог лиш знає, чи я зможу
В житті іще хоч раз злетіти.
За що ти так вчинив зі мною,
За що так боляче зробив?
Ти прив’язав мене до себе,
Хоча ніколи не любив.
Так ніби серця я не маю
Й воно ніколи не болить.
Чого я плачу і вмираю –
Тебе я хочу розлюбить.
