(ВІРШІ В УКР.ПІДРУЧНИКАХ)Ті хто часто читає українські підручники,добре знають, що вони видаються за кошти держави. А от про якість деяких з них доводиться кричати. Особливо про твори,які там розміщуються. Не всі,тому що це було б вже занадто для тонкої дорослої (я вже мовчу про дитячу) психіки. Але і того що є, вистачає щоб зробити певні висновки.
Так,час відходити від стандартів пострадянської української літератури. А ви впевнені,що не друкуючи справжню якісну поезію,замінюючи її на "тиц-тиц,пиу-пиу...", ви робите внесок в розвиток дітей? Справді,він робиться,але який?..
І традиційно,віршик з чергового підручника (Івасюк Оксана. Сучасна художня література: посібник для 7 класу закладів загальної середньої освіти. Чернівці: «Букрек», 2020.). Я не кажу що він добрий чи поганий. Можливо цей віршик належить перу неокласиків сучасної української поезії. Але іронія виходить якась сумна.
Чекаю ваших думок і коментарів.
Ведмідь Телефоненко
Сон тягся вгору,
Мов перше весняне зморщене листя,
І снилося, ніби дзвоню я приятельці,
А замість гудків
Звучить пісня:
Ведмідь Телефоненко! Ведмідь Телефоненко!
Ведмідь Телефоненко! Ведмідь Телефоненко!
Якби я був музикантом,
Якби я був композитором
І ким-небудь іще,
Я написав би цю пісню
Чи мініоперу,
Тривалістю
Три хвилини,
А так тільки в голові моїй
Грає надривно:
Ведмідь Телефоненко! Тиц-тиц!
Ведмідь Телефоненко! Піу! Піу!
І сонце вже креслить на шторах
Оптимістичні кардіограми,
І чорні коти вигріваються до неможливості,
Й від сну мого залишився
Маленький кристал-холодець,
Що в ритмі тремтить і тремтить на долоні.
Вдивляюсь у нього в надії побачити чи згадати:
Який ти, ведмідь Телефоненко?
Ведмідь Телефоненко...
Ведмідь Телефоненко..