Хоч бий, стріляй... Не стреш, проклятий
ти із планети землю ту,
яку бажав вести на страту
й собі поставив за мету
її усю до рук прибрати
і, знищити наш вільний дух.
Шукай чи ні - не знайдеш, кате,
ти серед вільних людей слуг.
Ми народились козаками -
тут воля венами в крові
тече уже давно - віками
ми на святій оцій землі
за неї без страху - життями
платили. Знову воскреса,
ми жили! Чуєш, кате, жили!
Не згаснем ми, бо не згаса
у наших генах воля. Сили
ми маєм звідки брати. Знай,
хоч бий, стріляй - не стреш проклятий,
бо ця земля - наш тихий Рай.
Ти Рай бажав вести на страту?
Тоді і в Бога ти стріляй
І, Вам дякую
