Ім’я твоє сьогодні, Україно,
На мовах всіх однаково звучить,
А доля надто схожа на чаїну,
Вона вже не кигиче, а кричить…
Розбита, розграбована, та горда,
Немало знала ти випробувань,
Та завдяки незламному народу,
Про волю не бажала забувать.
Стрічала й війни з заходу й зі сходу,
Живою вийшла із вогню повстань,
Але не загубила свого коду,
Хоч доля була дуже не проста.
Тікали дні у історичну нішу,
Засіяний був муками той слід,
Для тебе ж воля стала наймиліша,
І іншої мети не знав твій рід.
Не раз, не два ти падала й вставала,
Чи то сам Бог вдихав тобі життя,
Що після кожної біди-навали
Ти знову очищалась від сміття.
Сьогоднішня війна – не тільки сльози,
І не лише ридання матерів –
Це безкінечні ворога погрози
І біль за тим, хто в ній живим згорів.
Але близька-близька вже Перемога,
Воскреснеш для життя нового знов.
Нема для тебе іншої дороги –
Лиш та, де мир і воля, і любов!
18.02.2023.
Ганна Верес Демиденко
