Тебе не втримати, зачинивши можливі виходи.
Чхати на свіже повітря, як не хочеться дихати.
Лиш зів'ялим бадиллям на землю впасти і плакати.
Стань навколішки, як хочеш стати моєю плахою.
Посхиляли тобі свої пусті голови соняхи.
Розбуди мене зранку, скажи, що це лише сон лихий.
Розфарбує чисте обличчя калинова китиця.
Чи ні. Може я в данину війні більш не прокинуся.
Копай землю і заривайся вглиб ламкими нігтями
Час накриває нас, немов чайник згорілий кіптява.
Тож попрощайся з усіма мертвими та незримими.
Начхати на жовтень. Я вб'ю його своїми римами.
Прозорістю сліз, відвертістю речень та слів цнотою.
Моя осінь сміється маршу весільного нотами.
Поміж змоклих дахів урочиста летить мелодія.
І до тебе виходить повільно вона. На жаль, не я.
Павутиння і те розкинулось кольору айворі.
Я хотіла бути єдиною, а стала зайвою.
Втоплюся в калюжах, що стали мені свічадами.
І жовтень мене не врятує, бо вас вінчатиме.
Супер! 
Тільки слова "згорівший" не існує в українській мові. Є дієприслівник "згорівши" і дієприкметник "згорілий".
