Осінь
Неначе зовсім і нічого не змінилось,
Яскраве світить сонце, тепло навкруги,
Дерева ще одягені, хоч зелень потьмяніла,
Здається, літо не збирається іти.
То лиш здається, золотокудра господиня,
Вже тут, серед галявин і садків.
Крокує впевнено, шляхетно, як княгиня,
До школи відряджає першачків.
А ті налущивши собі горішків у кишені,
Відмить на можуть пальчиків брудних.
На небі почастішали хмаринки темні,
Діждемось скоро дощиків грибних!
Потому весело гайнемо на опеньки,
Як пощастить, то наберем боровиків.
І у соснину зайдемо, де маслюки маленькі,
Вигулькують з-під хвої килимків.
На просіці присядем на пеньочку,
Послухаєм, як ліс багряний тишою дзвенить.
Кружляють вальсом віденським листочки,
У парі з павутинням, що летить.
А вдома яблук урожай червонобоких,
Вилискує у гронах бурштиновий виноград.
Під пресом піниться солодко-кислим соком,
Щоб згодом стати трунком для розрад.
Вкриває жовтень землю листтям нескінченним,
І нас від лиха Богородиція вкрива.
Від славних козаків до сьогодення,
Шануєм образ ми її святий на Покрова.
У ківтниках пелюсток фейерверки,
Яскраві вибухи жоржин і хризантем,
Барвисті айстри, всіх кольорів веселки,
Гарячі чорнобривці з присмаком гірким.
Наступнці не хоче осінь підкорятись,
Вступати не бажає повноваження свої.
Та все ж, потрібно нам тепліше одягатись,
І все ж, летять, летять у вирій журавлі.
Усе раніше сонечко за обрієм сідає,
А листопад таки дерева роздягнув.
Твої я руки ніжні у свох розігріваю,
Як швидко рік в любові промайнув!
Замість дощу, сніжок на землю впаде,
Тужавіє вода в калюжах, іній виграва,
Останній лист з календаря відпаде,
І з першим грудня привітає нас зима...
ID:
974937
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.02.2023 08:23:43
© дата внесення змiн: 25.02.2023 09:26:05
автор: Костянтин Вишневський
Вкажіть причину вашої скарги
|
