Життя завжди у вишиванках долі.
Біжить серед утрат воно й звитяг.
Хоч істина про все нам невідома,
Та саме в цім і цінність є життя.
Коли літа прямують вже на захід,
А їх сліди – це тисячі доріг,
І докори сумління не терзають,
І пам'ять отчий береже поріг,
Життя прожив, виходить, ти не марно,
Хоча й легкого хліба все ж не мав,
Та щось у світі цім тебе тримало,
Хоч діставала холодом зима.
Тоді душа від льоду студеніла
І марила любов'ю і теплом,
Струна надії у тобі бриніла
Про те, що буде краще, ніж було,
Що не злякають дні тебе спекотні,
І що життя – це твій постійний бій.
Війна важка карає всіх сьогодні –
Допоможи комусь і сам собі!
Аби не мати душу дерев'яну,
В ній виполи і лопухи, й осот,
І доля під вітрами не зів'яне,
Зоря ж покличе до нових висот!
27.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
