(ВІРШІ В УКР.ПІДРУЧНИКАХ)Я думаю мої читачі старшого покоління, добре пам'ятають дитячі страшилки,які були популярними на побутовому рівні. Про чорну чорну кімнату,і т.п. Такі страшилки передавалися з покоління в покоління,ними лякали неслухняних дітей,або просто розважалися в піонерських таборах,або компаніях. І наскільки я був здивованих,коли прочитав в підручники для першокласників («Українська мова. Буквар» підручник для 1 класу закладів загальної середньої освіти (у 2-х частинах) Іщенко О. Л., Логачевська С. П 2ч ,вид ЛТД, Київ-2018р) завдання на літо,вивчити страшилки! Якщо раніше максимально,що можна було знайти в Букварі,або Читанці-це розповіді про Івасика Телесика та Бабу Ягу (чисто казковий персонаж російського народного фольклору),то тепер дітям(!) пропонують вивчати на канікулах страшилки. І якби це ще був український народний фольклор,про русалок,домовиків,та ін. персонажів,ми ж читаємо про "волохате волосся",при чому так, щоб вам спочатку стало смішно, а потім страшно)...
Питання до вас: чи потрібно в сучасних підручниках для молодших класів друкувати страшилки? Чи потрібно їх вносити в шкільну програму? І якщо вже те,що було раніше на побутовому рівні,потрапило в навчальний процес,то може варто тоді вивчати і матерні слова,та їх значення? Може є такі плани у тих,хто розробляє для дітей навчальну програму?
Ваші відповіді чекаю в коментаряхСМІШНО ЧИ СТРАШНО?
Є історії страшні. Є історії смішні. А є й такі,
що не знаєш, смішно тобі чи страшно. Прочитай
оповідання «Волохате волосся» спочатку так, щоб
було страшно. А потім — так, щоб було смішно.
ВОЛОХАТЕ ВОЛОССЯ
Якось одна дів-чи-нка розбила свою скар-бни-чку,
забрала з неї усі гроші, пішла в магазин
і купила собі во-ло-ха-тий блокнот, волохатий пе-
нал, волохатий олівець і волохатий браслет.
А коли йшла додому — їй зустрівся пес із воло-
хатою бородою, дядько з волохатими ногами, ще
один дядько з волохатою спиною, а дуже-дуже
маленький хлопчик із дуже-дуже волохатим
ВОЛОССЯМ!
ЖАХЛИВА ІСТОРІЯ
На чорній-чорній горі стоїть чорне-чорне місто.
У чорнім-чорнім місті є чорний-чорний парк. Посе-
ред парку — чорний-пречорний будинок. Під чорним
дахом чорного-пречорного будинку є чорна кварти-
ра чорної-пречорної пані. На чорній-чорній кухні
чорної-пречорної пані стоїть чорна-чорна машинка...
І пере́ чорні-пречорні ШКАРПЕТКИ!
Галина Ткачук