Сліпий поводир на чолі гуманізму,
кругами водив й запровадив над прірву.
Духовна клепсидра напівспорожніла-
зозуля на люди не йде, здичавіла.
Розпач з роспустою світом блукає,
соти з бетону в них меду немає.
Аспід кубло собі звив у дзвіниці,
там де під куполом жила горлиця.
Дзвони замовкли, хрести похилились
порожньо стало - де вчора молились.
Ладану зло перестало боятись,
віри ріка почала висихати.
В лицях царів- скажені собаки,
лють на ланці годі тримати.
Віками посіяне розбрату насіння,
мабуть прийшов час збирати каміння...
2017 рік
