Що ж, "двадцять другий"..? Невже не втомився?
Нас ошелешив ти вперше, невдячний...
Стільки надії було, подивися-то,
Коли ми до тебе прийшли на побачення...
Що ж, засмутив ти нас першими хвилями
І розірвав вже подіями досита!..
Лютий та березень... далі - зустріли ми,
Пращурів досвід не втратили холосто:
Взяли мечі та хоругви із вірою,
Стали щиріші та сильні у гурті.
Ладні були боронитися й вилами,
Лише́ б не втонути в болоті та муті
Тієї навали мерзоти ганебної...
Вистоїм знову, були б лише живі!
Що ж, "двадцять другий", ти вже "попередній" і
Все віддамо, щоби бути щасливими!
Привіт, "двадцять третій", до тебе з надією!
Дай Перемоги, життя та Свободи!
Нехай Україна з єдиною мрією
Прямує в майбутнє без війн та негоди!
