Скільки не прожив би
Щоб ти не зробив
Прийде за тобою,
Дівчина з косою
Гарная на вроду:
З карими очима,
З русими косима,
З ангельським лицем
Стане над тобою
Обійме журбою
Скаже :
- Ти мій милий,
Вже свій вік віджив
Тож, збирись думками,
З рідними простись,
Випий на останок
Та й підемо ми
Скільки б не каявся,
Не просив, не лаявся
Долю вже не зміниш ти
Так тобі судилось,
Так було розписано,
Там, на небесах
Ти мене не бійся,
Не кляни, не злися
Це, лише, моя робота,
Страшная така
Скільки я вже бачила,
Людей, таких же, як і ти
Що весь вік трудились,
На гроші молились
А тепер, коли прийшла пора
Вони різко, мов сказились
Наче від юрби відбились
Проклинають всіх і все
Де ж ти був?
Що ти робив?
Чому раніше ти не жив?...
Сядеш навколішки, гірко заплачеш
Слізно будеш вірити, що вона пробачить
Але так не буде, час не повернути
Лише будуть спогади, що їх не забути
