Чарівна осінь - муза для поетів...
Що в тобі так приваблює людей?
Скільки тобі присвячено сонетів!..
Хочу і я збагнуть твій привілей...
Тебе я бачу світлу і привітну,
Мов ніжну жінку з вірою в дива!
Замріяну, красиву і тендітну,
Всіма любиму, поки молода...
І справді, рання осінь всіх чарує,
Має свій стиль, звабливий вигляд, шарм..
Вона цвіте, її життя вирує
Наперекір всім зливам і вітрам!..
Ця осінь свіжа, щедра і щаслива,
Зігріта сонцем, скупана теплом,
Захоплива, буває і грайлива,
Як дівчина під батьківським крилом...
Вона чарує легко, щиро, просто,
Спокушує бездонністю очей...
Бува,задивишся в безмежний синій простір-
і ти уже серед " її " людей...
Мов заворожений дивитимешся далі,
Красу пізнавши, наче перший раз...
Здається,ти не бачив краще кралі,
Із віком будеш думати щораз...
Осінній шарм, ця дивна позолота,
Яскравість кольорів беруть в полон...
Багатство осені, і щедрість, і турбота
Згадаються чудовим добрим сном...
Я насолоджуюсь тобою від початку,
Як тільки завітаєш на поріг,
Закохуюсь чимдуж в твою осінню казку,
Яку люблю все більше з плином літ...
Даруй же, осене,свої чудові миті,
Чекання наші виправдай сповна...
Чаруй собою в полум'янім оксамиті,
Бо ти -- чаклунка, осінь молода...
