Є вона у творі кожнім:
В науковім, у художнім…
Нам вона розповідає,
Про що йтись у ньому має.
Твір без неї – ніч без днини,
Птах без крил, дощ без краплини.
Є вона також в розмові,
У її лежить основі,
Бо її вона формує,
Нею завжди ж бо керує,
Щоб весь час її триматись,
Щоб до неї не вертатись
В час, коли уже, можливо,
Щось забулося важливе,
Те, чого й не відшукати
В пам’яті, не пригадати.
Тож слід лиш, її завівши
І до сутності довівши,
З того, в чім вона існує,
Що усіх нас інформує,
Нам навчитися уміти
Користь певную уздріти,
Що не змусить нас баритись,
А що може знадобитись,
Нам колись в пригоді стати,
Може, навіть врятувати.
Що, здавалося б, та тема,
Але в ній є та система,
Що, як слідувать за нею,
То здійсниш її ідею.
Євген Ковальчук, 22. 10. 2019
ID:
963848
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.10.2022 21:33:31
© дата внесення змiн: 25.10.2022 21:33:31
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
